Йосуке Татеїші

Йосуке Татеїші потрапляє до Квіндецима тихим, замкненим юнаком, чиї захоплення — відеоігри, комікси, фігурки — визначали значну частину його особистості задовго до смерті. Ця замкненість тягнеться з важкого дитинства: жорстокість з боку рідної матері, розлучення батьків і життя з батьком та новою мачухою, до якої він так і не дозволив собі наблизитися.

Із віком дистанція лише зростала. Маючи труднощі в школі і дедалі більше ізолюючись, він майже повністю відсторонився від людей навколо, роками живучи як хікікоморі, що рідко виходить із кімнати. Мачуха сподівалася, що колись він назве її «мамою» — маленький жест близькості, який депресія відсувала дедалі далі.

Саме ця депресія зрештою обірвала його життя, не давши їм двом здобути ту близькість, на яку вона сподівалася. У потойбічному житті його стримана, замкнена манера дає арбітрам справу, побудовану не навколо однієї драматичної події, а навколо повільного накопичення самотності, що сформувала його коротке життя.