Елізабета Ліонес

Елізабет Ліонес — прийомна третя принцеса Королівства Ліонес, а згодом його королева, 107-ме й останнє переродження богині Елізабет та дружина Меліодаса. Майже все життя вважаючи себе однією з небагатьох, хто вцілів після знищення королівства Данафор, вона зростала під опікою короля Бартри Ліонеса разом із сестрами Маргарет і Веронікою.

Коли Лицарі Святині захоплюють владу в Ліонесі, Елізабет вирушає на пошуки легендарних Семи смертних гріхів і зрештою стає офіціанткою в їхній мандрівній таверні «Кабанячий Капелюх». Лагідна, надзвичайно ввічлива й довірлива, попри власну вразливість, спершу вона почувається безсилою поруч зі своїми супутниками, проте бажання перестати бути тягарем підштовхує її шукати прихованої в собі сили.

Ця сила виявляється божественним спадком: зрештою Елізабет пробуджується як богиня та стає однією з найважливіших союзниць Гріхів у війнах проти Десяти заповідей і клану Демонів. Її звʼязок із Меліодасом, що корінням сягає попередніх втілень і давнього кохання, проходить крізь усю історію — аж до фіналу, де вона посідає трон Ліонесу поруч із ним як королева.